My history one LOVE

0
181

Одного дня в неї зовсім не було настрою, та і день здавався таким сумним і скучним, що навіть не хотілось думати і робити навіть елементарні рухи. Проте ближче до вечора самонвіювання прийшов до неї в голову і вона сказала собі:»А чого це я не маю права бути щаслива?», і тоді вирішила зробити гарну зачіску, макіяж, вбрання та ще й в гості потрапила…і все йшло наче гладко як мало так і бути, але все зруйнував один стук у двері…
І це був він! Той хто зовсім скоро став настільки рідним і коханим, що навіть важко було уявити і навіть подумати про подібне! Його глибокі чи то сірі, чи то блакитні очі наповнені нічним світлом, полонили її назавжди…Чорна вбрана кофтинка облягала все тіло , а на спину спадав вільний капюшон, майже темного кольору штани сиділи настільки ідеально наче збиті по міркам, в додачу до образу прекрасно підходив годинник, що так сидів щільно на кисті його мужньої руки…А ця посмішка!!!! Вона просто засліплювала своєю щирістю і добротою….І тут лише пару хвилин і вона не могла відвести з нього очей, проте уваги на собі не відчула, адже він був зайнятий діалогом з іншими гостями..Трохи пізніше природа взяла своє і з його вуст прозвучало : «Треба перекурити». І тут в її голові осяйнула думка, що такий шанс випадає раз у житті, і впевнено хоча і руки трохи тремтіли підвелась і послідувала за ним. При вигляді її без верхнього одягу, прозвувала впевнена фраза з його губ:»Одягни мою куртку, на вулиці холодно»! Від цього на її душі стало ще тепліше і ще більший потяг появився. Пересікаючись в поглядах, і завівши діалог ні про що вони повернулись назад до гостей, але його цікавість до її персони вже була підігріта…І так пару разів за вечір, виходячи на вулицю вдвох все заходило все далі і далі, і через її напор і його впевненість і бажання він залишився з нею хоча не на одинці , проте іскра та вже пролетіла між ними, погляди стали частішими, посмішки сміливішими , а слова більш зрозумілими! Та врешті їм судилось залишитись вдвох лише наодинці одне з одним. Його руки були такими теплими та ніжними дістали з кишені телефон дорогої моделі та відтворивши гарну мелодію(Яку я так хочу почути, але не можу згадати мотиву), простягнувши свою мужню руку він закрутив її ніжно в танці, та всеодно, що це було на самій середині дороги…Проте все було як на замовлення світла багато, автомобілів зовсім не було, і лише 2 постаті кружняє на дорозі….Її губи наповнились посмішкою, а десь дальше було чути звуки її голосного сміху. Своїми пропозиціями випити гарячого, щоб хоча трохи зігріти її він робив все можливе, прибувши до пункту призначення, він відчув її холодні руки у своїх гарячих руках…Заглянувши в її бездонні карі очі, доторкнувшись за 2 щічки наповнені рум*янцем, вони злились і такому ніжному і у той же час палкому поцілунку…Він був таким солодким, що навіть зупинитись було важко, а хотілось ще і ще…Так було цікаво слухати його жарти, навіть над собою: «Язвочка, ти моя», такі слова були настільки приємними, що не було меж.Його руки так ніжно тримали її ніжні ручку наче дві половинки, ті моменти стали для неї найпрекраснішими в її житті, тоді вона знову заглянула в його очі і сказало їй тендітне серце:»Ти закохалась, так, що більше не покохаєш»!, але важко було подумати, про те , що могла б бути йому не потрібна, але її страхи не підтвердились, вона стала йому потрібна, хоча в нього краще виходило приховувати і не демонструвати свої почуття до неї! Зовсім скоро стало відомо, що може бути загроза їх відносинам, але вона вирішила зробити все для того, щоб розтопити його холодне серце, щоб воно знову стало таким гарячим як вогонь….

(25.01.2017)-

Іншим день показався не таким вже і поганим: сонечко на небі, трохи морозець пощіпував за носик, проте голова після попереднього вечора давала в знаки свої больові відчуття…Щодо подальших дій, так вони повернулись саме в ту саму сторону , що хотілось би кожній закоханій дівчині. Його голос в телефоні сповістив про подальшу зустріч в лісі , а що саме цікаво на прожаруванні м*яса на вогні. Що може бути краще аніж провести такий час разом, але і тут не було без підлову, зустріч то зазначалась зовсім не романтична, а ще з декількома друзями. Її погляд змінився трохи в іншу сторону, але все одно погодившись почала збиратись , щоб по скоріше очутитись в обіймах коханого. От і машина приїхала і вже готова вести на місце призначення, її трохи підкручені вії нагадували галочки, що ставлять для відмітки у щоденнику, його ж очікування було таким же довгим як і її, але він як завжди приховує те що відчуває. І от вона…..приїхала, так сміливо виходить з автомобіля і рішуче бере його руку і йде впевненою ходою до багаття. Знайомство з колегами коханого пройшло на славу і викликало певний успіх, адже дівчина щира як ніколи, а його аж переповнювали емоції, не відходив від не ні на хвилинку, захоплювався неї все більше…Прийшов вечір навіть ніхто того не помічаючи вирішили рухатись на зустріч пригодам, а що ще робити веселій компанії веселих друзів? Тільки продовжувати і йти вперед до мрій. Смачна кава, міцний коньяк, і солодко-терпкий поцілунок на її губах! А поглядом так і пожирає він її…руки постійно сплітаються то в обіймах , а то в її руці його рука, така романтика якої не було вже давно. Проте привстигли вже і друзі розхваливши одну дівчину на всю компанію і бар він вирішив знайти більш затишніше місце, щоб залишитись вдвох. Ну тоді ідеальним варіантом стала його квартира в центрі міста. Без лишніх думок без страху він сповістив її просто подальші свої дії в майбутньому і дав можливість їй подумати. Рішення прийнято! Вони прощаються з компанією веселих друзів та ідуть додому до нього. Що робиться далі? Мила екскурсія по квартирі, покази улюбленої справи…І знову погляди зустрілись і на цей раз вже остаточно, їхні вуста злились у палкому поцілунку, але призупинившись на хвилинку, з пари золотих губ прозвучало: «Ти готова до цього»?, у відповідь почувши – «Так»!, слова почали переходити в дії. Його ніжні руки оголювали її плечі, груди, шию, все те, що було прикрито від його очей..він осипав її тіло поцілунками такої ніжності, що не було можливості навіть поворухнутись! Але ж які відчуття, як прекрасно, його тіло втратило контроль, в голові залишились лише думки:»Вона зараз же буде моя!», як же ніжно він проникав в неї, особливо виходили рухи, боячись зробити боляче. Її тендітне тіло вигиналось під його мужнім торсом наче змія, в різні сторони…а стони були такими тихими, що можна було лише прислухатись. Його жилясті руки, обіймали її тіло, ласкали його, а губи проходили кожен міліметр її…Як же пристрасно він її любив, любив як міг…В сеансі закінчення сеансу кохання, він обійняв її тендітну спину, а вона притиснувшись грудьми до його грудної клітини розчепились одне в одному потонувши у сні.
Кохання – важке почуття, а особливо, коли тобі не можуть сказати як сильно кохають, лише через те, що бояться обпектись як це було в минулі роки, проте треба дати шанс, явно якщо дівчина щаслива, вони мають право бути разом.
Йому важко само собою, його не обіцяння щодо подальшого кохання між ними, і її сльози коли почувши подібні слова, вона просто впала на підлогу зловившись за голову застогнала:»Це не правда, я тобі не вірю, це не правда ти брешеш, давай спробуємо нормально, давай будемо разом, ми сильні ми все зможемо»! А у відповідь лише холодні слова: «Так буде краще….» Та хто він що ламати все , щоб стало погано не тільки їй але й йому, все ниє і кричить, але відмовлятись від кохання до неї просто залишається безглуздим! Все рівно вона залишається його дівчинкою….Після конфліктний вечір вдалось трохи розгребти , та не все йшло так досить гладко як було спочатку. Його грип перейшов у нервове реагування на її слова і вчинки лише з негативної сторони, але чому? Суть головна заклечається у зустрічі між ними….Це як гра: прийшла, побачила, звалила наповал. Придумала якусь дурну історію, лише для того, щоб знову заглянути в них. Ні не треба, так його серце було розтоплено і трохи більше відчинено, проте поцілунком в щічку все і закінчилось. Його очі наповнились радістю і вірою , що майже вона його любить.
Відстань – це так важко, коли їдуть так далеко не бачити , не доторкнутись взагалі ніяк, і вовком хочеться вити!!!! Але ні ми маємо бути сильними заради нас самих, заради подальшого розвитку кохання майбутнього. Вона пообіцяла зробити його щасливим, і головне вірність буде зберігати буде належати йому і тільки йому єдиному. Благослови Боже їх стосунки, нехай все вийде як задумано, без горбочків не зрозумілих ситуацій, сварок і скандалів, а головне його кохання повинне ожити, як би важко не було: «Боже врятуй і збережи його і їхні відносини від нечесних очей». Головне – це терпіння яке розтавить разом з подругою часом все по місцях, і 100% розчарування не буде лише треба кохати і чекати якісь 3 місяці – це ж така дрібниця! Аби його серце відтануло вона була б найщасливішою дівчиною на світі, лише бути разом і тільки разом…..
(26.01-29.01.2017)

Життя плине швидкою рікою подій і новин ніколи не стоїть на місці, вражає своїми новими і шаленими висновками , людьми та їхніми вчинками….Одним з таких вчинків стався із нашою героїнею. До недавніх пір з швидким плином часу улюблений та милий хлопець якому вона з минулого часу подарувала своє серце і душу, змудрував і знайшовся спосіб, який став перешкодою для зустрічей наших голубків, (хоча нікому ніколи ніщо не заважало побачити одне одного, якщо людина щиро цього хоче , то ніколи нічого не завадить – правило 3 ННН), що стосується його то, все банально просто він захворів! Так це здається таким простим приводом , але саме через нього він і не хоче бачитись з нею, під впливом того, що хворий і може передавати вірус коханій. «Боже, які ж це дурниці! Але я так хочу його побачити хоча б на хвилинку….Бінго!!!!! Спосіб знайдено». Вона починає готуватись до неочікуваної зустрічі і приємного сюрпризу, проте тут в її світлу голову приходить думка, що коханий може не сильно зрадіти такому візиту без попередження тим більше може бути різне:заснути може, чи батько відчинить двері, що ж тоді??? Прийдеться сюрприз перекваліфікувати трохи в іншу сторону, брати коханого харизмою і гарними оченятами, щоб зустрітись хоча б на хвильку. Можливо це здалось кому дивним, але так вона та, що кохає збирає повний арсенал вітамінів і в -10 градусів по цельсію, відправляється на 1 хвилинну зустріч з трохи розлюченним коханим, що і так ледве погодився на неї. Одягаючись тепло у свій улюблений пуховик білий хомут, сумочку коричневого кольору через плече, пакет зі смачненьким вирушає на зупинку на рейс який доставить до пункту призначення. Про що вона думала? Де її гордість? Терпіння? Було відомо лише їй, якщо коханий не хотів бачити її тоді прийшлось переступити через його заборону та приїхати самій. Ну нічого страшного в цьому немає, проте образливо лише в 1, щоб віддача була б хоча б маленька. Ну от вона на місці, впевнено крокує до нього до під*їзду, і тут непередбачувані обставини: двері зачинено, прийдеться лише дзвонити до коханого , щоб спустився. Було зроблено як задумано: побачивши його: такого зачуханого, небритого, втомленого одітого в домашній одяг, як завжди з цигаркою в руках «Kent 4» здається у чорній пачці, але вона дивилась на його прониклі хворобою трохи почервонілі очі і розуміла, що ці очі стали і стають все більше і більше коханими без яких життя здається таким сумним і сірим, таким коханим ніколи вона не знала і не відчувала, їй не хотілось нічого лише потонути в його обіймах назавжди, але не тут то було вигадавши історію про пакетик з автобуса, дівчинка отримала лише критику, ніжну посмішку, поцілунок в щічку і пронизливі переконання, що час зустрічі вийшов. Доволі веселою вона була недовго, адже з коханим побула так мало…і завжди питала »Чому ж він не закохується? Чого чекає, чого тягне? Чи може взагалі ніколи не закохається? Ні , такі думки краще викинути – подумала про себе вона, і поспішила на останню маршрутку. В автобусі слухаючи улюблені пісні, треки, що позичила зі сторінки коханого вона була вся в думках про нього…Приїхавши додому, набрала номер того за ким серце б*ється швидше, почувши парочку фраз у відповідь відправилась до своєї домівки в очікування наступного дня…Коли приходить новий день разом із ним приходять нові новини і мрії, наприклад: повідомлення про конкурс на який вона збирається і готується так давно, в очікуванні дива вона набирає такий знайомий та рідний номер, щоб сповістити таку гарну новину, і замість того, щоб отримати підтримку чує у відповідь відмову у тому щоб поїхати і бути поруч під час нього. Наче ножем по серцю, але чому ж так категорично? Образа трохи більша стає коли чуєш від коханого відмову і не розуміння, але головне, що він поруч завжди думками і буде поруч доки не полюбить її по справжньому….
(30.01.-31.01.2017)

День приносить багато радості, смутку, та інших позитивних та негативних почуттів – загалом емоцій цілий океан. Однак на сьогоднішній справи героїні трохи починають брати вверх: запрошення на проходження конкурсу для зайняття вакантної посади державного службовця, хороша підготовка ще нікому не заважала от і старається: пише, читає, міркує. А щодо кохання так тут стало майже ясно, що коханий поки не готовий до освідчення в коханні, а хоча б вирішив трохи розрядити обстановку і повчити нашу дівчинку життю і вивести на шлях істини. Але наче все і зрозуміло, сьогодні дзвінками наш герой обмежився, десь вийшов на повітря поїхав у справах з документами, адже скоро наші кохані на час 3 місяці , 90 днів, багато годин і ще більше хвилин розлучаться для того, щоб потім знову побачитись…Її головний страх в одному заключається: тільки б він полюбив її і вона стала для нього дорогою та рідною…це бажання для неї найщиріше найбажаніше . Вона розуміє, його не буде, дзвінки будуть не такими частими зустрічі взагалі будуть відсутні а на душі лише думки як він там чи все добре з ним? Чи ситий? Чи виспаний? Наша героїня завжди відрізнялась своєю турботою про інших однак не завжди це помічали та цінували. Але що поробиш життя може бути жорстким, треба витримати, якщо Бог дав значить витримаєм. Залишається нашій дівчинці напружливо чекати зібрати усі сили в кулак терпіння та зачаївшись чекати того єдиного що повернеться через 3 місяці, не піддаватись спокусі, не думати про погане а головне – кохати ще сильніше аніж було раніше, бути сильною…
01.02.2017

От наче все починається і добре і проходять ці дні і сварок буває багато, але ж хто не свариться? Правильно сваряться всі, і завжди треба знаходити вихід із ситуації правда а чому ж ні, треба спробувати як говориться: «На війні всі засоби хороші», — а особливо коли закохуєшся так це взагалі треба пускати в хід важку артилерію. Але річ не про це зараз наші герої трохи заплутались в своїх почуттях і діях, треба якось їм допомогти хоча цього ніхто не зробить крім них самих, до волі часто буває таке, що люди або ж закохуються або ж розходяться і загалом виходить все не по чиїйсь провині, а по віданню двох закоханих. Він був таким ніжним і враз його руки перестали бути ніжними, а перетворились у важкі кайдани, які настільки стискають , що просто дихати неможливо тільки задихатись, його вуста дарували такі палкі поцілунки, а тепер вони стали такими холодними, наче лід , очі сяяли вогниками щастя, а зараз в них тільки вуглики смутку, ненависті та злості, і нікому не потрібне відчуття покину тості і самотності, ті плечі які вона так любила вже не такі кохані і не такі мужні, а трохи опустились до низу хоча він і старається високо підняти голову до гори і показати, що в нього все добре, але це далеко не так…Чому ж ти розбив її тендітне ні в чому і ні в яких гріхах не помічених серце? Чому? Скажи для чого вона повинна знову страждати, тільки от різниця без сумніву занадто велика ніж між іншими прихильниками чоловічої статі, ти став для неї таким близьким, таким рідним, з тобою вона відчувала тебе як за кам*яною стіною, вона відчувала себе щасливою, маленькою дівчинкою, коли ти сварився на неї вона не хоча робила те, як ти вважав за потрібне, хоча їй це зовсім не подобалось, вона віддавала себе до останку тобі одному єдиному і ніхто і ніякі гроші і слава їй не були потрібні тільки ти один твоє серце і душа….Лише одного тебе вона хотіла тримати за руку до кінця віку, лише від тебе вона хотіла народити малятко і назвати його в честь свого тата а для неї коханого чоловіка, вона хотіла так багато, віддавала все що мала так багато мріяла, і тримаючи тебе за руку раділа наче дівчисько ,коли ти її стискав , коли обіймав наче рідну, вона була готова на все заради тебе навіть життя своє віддати тільки б ти жив і був щасливий, як би ж ти повернувся зовсім іншим, зразила тебе хвороба чи аварія, вона б усі сил поклала на те, що поставити тебе на ноги, і зробити здоровим, вона плювала на чужу думку, вона думала лише про тебе…Ти ж так несамовито приховував свої почуття до неї, що іноді було аж важко дивитись, як вона заглядає в твої бездонні очі і хоче бути з тобою до кінця віку, а ти так безжалісно її відштовхнув, а вона кохала, кохає, і буде тебе кохати доки серце її буде битись, доки вона дихає, доки вона живе, повернись, вона все віддасть за те, щоб ти повернувся, навіть душу дияволу продасть лише відчувати
Твоє тепло, твоя ніжність, твою турботу – лише відчувати , що ти знову поруч і скажеш їй заспокоївши: «Кохана моя, я завжди буду з тобою, повір!» Але ж ні він вирішив все за двох, покинув залишив саму помирати не залишивши надії на майбутнє, доки ти живеш в своє задоволення – її серце кам*яніє наче граніт, а душа шукає можливості , щоб вирватись з сіток відчаю і смутку….»Повернись, до мене коханий, прошу тебе заради всього святого повернись!!!!» — вона прокричала ці останні слова, зжала телефон в руці, і впала на землю налившись слізьми….Чи повернеться він до неї? Чи Будуть щасливими? Чи будуть вони кохати сильніше за життя? Можливо….Але це вже зовсім інша історія….

0

Автор публикации

не в сети 2 года

coolangel

0
Комментарии: 0Публикации: 1Регистрация: 07-02-2017

Добавить комментарий

Войти с помощью: